Емоційний інтелект (просвіта для учнів)

                                                               

     ЕМОЦІЙНИЙ ІНТЕЛЕКТ

                Щоб порозумітися, недостатньо говорити однією мовою. Недостатньо розуміти значення слів, які використовують співрозмовники. Багато інформації залишається поза словами: у діях, жестах, міміці, емоціях. Те, як емоції впливають на спілкування і життя, ретельно досліджують із кінця минулого століття.

               Вміння правильно розуміти і використовувати емоції у повсякденні науковці називають "емоційним інтелектом". Отже, емоційний інтелект — це вміння дати раду своїм і чужим емоціям: точно зрозуміти, оцінити і виразити їх.

           Дослідники Джон Мейер та Пітер Селоувей, які наприкінці 20-го століття вперше описали це поняття, називають чотири напрямки емоційного інтелекту:

– як ми оцінюємо та виражаємо емоції;

 – що про них знаємо;

– як ними керуємо;

 – як на їх основі приймаємо рішення.

        Перший компонент – оцінка і вираження емоцій – є у будь-якій взаємодії. (Уявіть: співрозмовниця усміхається у відповідь на ваші репліки, а ви собі вирішуєте, що її усмішка – глузлива і що вона з вас кепкує. Насправді ж, людина радіє від ваших слів, або усміхається, бо ввічлива, або ще з десяти інших причин. Однак у певний момент ви неправильно оцінили емоцію, і, як наслідок, додумали про людину і її наміри те, чого вона не мала на увазі. Розвинений емоційний інтелект – це саме те, що дозволяє більш-менш точно оцінити емоції інших людей і рятує від подібних непорозумінь.)

         Друга складова емоційного інтелекту – це знання про емоції. Йдеться не про те, щоби знати їхні назви, типи чи класифікації. Одні й ті самі дії і слова в різних суспільствах чи в різний час можуть викликати абсолютно різні емоції. (Уявіть: вам ще до 24 лютого сказали, що переходите на онлайн навчання ; друга думка – 24лютого вам повідомляють про навчання онлайн; третя - я сьогодні повідомляю вам, що завтра ми виходимо на навчання до гімназії, так як закінчилася війна, в якій Україна перемогла! - Як гадаєте, ефект буде різний? А емоції?

          Інший приклад – дипломати, які, від’їжджаючи до різних країн, ретельно вивчають місцеві культурні контексти, бо те, що українцям видається нормальним і не викликає особливих емоцій, представників іншої національності може збентежити, або й образити. Вгадати чи відчути такі речі неможливо, про них потрібно знати. Таке знання і його застосування на практиці є виявом емоційного інтелекту.

Третя складова – як ми здатні керувати емоціями. Йдеться про те, щоби стримати емоцію, не показавши її (не розгніватися, коли так хочеться), і про те, щоби врегулювати свій стан після того, як емоції вже проявилися (заспокоїтися після того, як розгнівалися). Скільки часу на це потрібно? Чи легко це зробити? По-різному. Дослідники стверджують, що чим більше розвинений емоційний інтелект, тим легше людині натиснути на гальма і врегулювати свої емоції.

            Четверта складова емоційного інтелекту стосується поведінки. Нехай у спілкуванні з іншою людиною ми побачили певну емоцію і правильно її визначили. А далі? Розуміння емоцій має допомогти у найважливішому – вирішити, як поводитись. Емоції – це така ж інформація, як вчинки, слова і жести. Цю інформацію людина використовує, щоб обґрунтувати свої дії. Наприклад, тато обіймає дитину, тому що та загубила улюблену іграшку і тепер плаче. Обійняти – це дія у відповідь на емоцію.

             Очевидно, що рішення, як ми будемо діяти наступної миті, приймаються дуже швидко, і жодна людина не складає в голові план "Що я буду робити, якщо мій співрозмовник розлютиться або заплаче"?

            До речі, ще 50 років тому, не кажучи про більш давні часи, неможливо було уявити, щоб слова "емоція" та "інтелект" опинилися поруч в межах одного поняття. Емоції та інтелект протиставлялися одне одному. Вважалося, що емоції заважають приймати "раціональні", "розумні" рішення.

          Тільки у другій половині 20-го століття соціальні психологи поглянули на це по-іншому. Запанувала думка, що розум та емоції протиставляти непотрібно, і що останні не перешкоджають людині мислити, а навпаки, – допомагають.

Емоційний інтелект i дар подобатися: звички милих людей

1. Вони щирі. Ніхто не любить лицемірства, і людей вабить до тих, хто є чесним, отже, кому можна довіряти.

2. Вони ставлять вдумливі запитання. Найбільша помилка, якої люди припускаються під час бесіди, це зосередження на тому, що вони скажуть далі, через що вони просто не чують співрозмовника. А милі люди дійсно уважно слухають і показують, що їм не байдуже, задаючи запитання.

 3. Вони не упереджені. Нікому не подобається розмовляти з людьми, котрі мають свою тверду думку та наперед не бажають чути аргументів інших.

 4. Вони не борються за увагу. І не відштовхують цим людей. Коли ви розмовляєте приязно, впевнено й чітко, люди слухатимуть вас уважніше, ніж коли ви відчайдушно намагаєтеся показати їм, що ви – важливіші за інших.

 5. Вони послідовні. Ніщо не робить людину менш симпатичною, ніж її непередбачуваність. Люди хочуть знати, з ким вони мають справу, і чого можуть від вас чекати.

 6. Вони надсилають позитивні сигнали мовою тіла. Прослідкуйте за своїми жестами, виразом обличчя,  інтонацією голосу, переконайтеся, що вони є позитивними. Не забувайте про зоровий контакт, нахил у бік співрозмовника. Адже те, як ви говорите, може бути важливішим за те, що ви говорите.

7. Вони справляють сильне перше враження. Дослідження показують, що більшість людей вирішує для себе, подобаєтеся ви їм або ні, у перші 7 секунд після знайомства. Звучить дивно, але це знання може дати вам перевагу. І, знов-таки, зверніть увагу на мову тіла: упевнена постава, міцне рукостискання, усмішка, розвернуті плечі в бік співрозмовника допоможуть зробити перше враження хорошим.

8. Вони звертаються на ім'я. Ім'я є важливою частиною особистості кожного, і милі люди використовують його не лише вітаючись, а й упродовж розмови. Якщо ви погано запам’ятовуєте імена, перетворіть це на веселу вправу для вашого мозку. І не бійтеся перепитати, як зветься людина, якщо забули ім'я одразу ж після знайомства.

9. Вони всміхаються. Люди зазвичай несвідомо дзеркалять мову тіла свого співрозмовника. Якщо хочете сподобатися, то посміхайтеся під час розмови.

10. Вони правильно торкаються. І знають, коли це доречно. Приязний дотик до плеча, обійми чи дружнє рукостискання – асоціює вас із довірою та позитивними почуттями. Звісно, дотик у жодному разі не повинен бути неприємним та небажаним людині, бо тоді ефект буде протилежним.

11. Вони утримують баланс між пристрастю та веселощами. Людей приваблюють ті, хто з пристрастю ставиться до якоїсь справи. Але часто людей, повністю поглинутих роботою, навчанням сприймають як надто серйозних. Милі ж люди, коли працюють, відмінно навчаються серйозні, але дружні. Вони пам’ятають, про що  говорили з вами вчора чи минулого тижня, показуючи цим, що ви для них не менш важливі, ніж робота чи навчання.