Поговоримо про те, як підтримати учнів зараз (психологічна та емоційна підтримка учнів вчителями)
Поговоримо про те, як підтримати учнів зараз
Війна
триває. І вона продовжує травмувати всіх нас, особливо дітей. Так, вони, як і
всі ми, звикають до нової реальності, але це зовсім не означає, що їм не
потрібна підтримка дорослих. Навпаки, що довше тривають військові дії, то
складніше може бути, тим менше війна схожа на страшний сон, від якого от-от
прокинешся. Особливо складно може бути учням-ВПО, які приїхали до більш
спокійних регіонів, рятуючися від обстрілів.
Саме
тому одне з головних завдань учителів просто зараз – підтримати своїх
учнів. Але як це зробити, аби не нашкодити?
Поясніть, що це не триватиме вічно
Так,
зараз нам усім страшно. Так, країна перебуває в непростій ситуації, але в нас
(зокрема у військових та керівництва України) все під контролем. Діти мають
розуміти, що труднощі, із якими вони зіштовхнулися, тимчасові, що дорослі поруч
і знають, що робити. Саме таку лінію спілкування варто обрати, якщо ви працюєте
в середній школі.
Якщо ж ви
працюєте з наймолодшими учнями, то, звісно, не варто розповідати їм про всі
жахи війни та занадто конкретизувати. Утім, ви можете пояснити ситуацію,
наприклад, через казки. Детальніше зупиніться на складних ситуаціях, у яких
опинилися герої, та розкажіть, що ми зараз у подібному становищі. І обов’язково
зверніть увагу на те, що фінал казки щасливий – герої подолали всі труднощі та
перемогли ворога. І в нас теж так буде!
А от зі
старшокласниками можна спілкуватися цілком відверто. Зрештою, вони читають ті
самі новини та підписані на ті самі канали, що й ви, а отже не почують від вас
нічого страшнішого за те, що вже прочитали. Але все одно варто
наголошувати на тому, що керівництво держави та ЗСУ роблять усе для того, аби
впоратися із ситуацією. А головне завдання учнів зараз – продовжувати вчитися,
саме так вони допомагають Україні.
Декілька
порад для вчителів, які працюють із дітьми,
що
пережили складні ситуації
Війна травмує всіх. Але особливо
вразливими є діти. Особливо ті, хто прибув із гарячих точок нашої країни. У
ваших класах, скоріше за все, з'явилися учні-ВПО, які приїхали до більш
спокійних регіонів, рятуючися від регулярних обстрілів. Але нам варто
розуміти, що життя не налагоджується за миттєво, варто лишень переїхати з
одного міста до іншого. Діти отримали психологічну травму, вони бачили та чули
те, із чим не так просто впоратися.
Навіть якщо дитина здається цілком спокійною та врівноваженою, це не означає,
що із нею все гаразд. Але зазвичай уважний педагог може помітити тривожні
дзвіночки: тривожність, складнощі з концентрацією, проблеми з роботою в групі,
виконанням інструкцій тощо. Як зрозуміти дітей, які пережили події, що
травмують?
Що буде далі?
Діти, які отримали психологічну
травму, дуже переживають щодо майбутнього. А що заспокоює краще за все?
Психологи стверджують, що це виконання простих, зрозумілих та рутинних дій.
Саме тому вчителям за можливості радять зробити уроки максимально структурованими
та передбачуваними.
Також варто пам'ятати, що дітям у
стані стресу може бути складно сприймати слова, тож під час занять краще
використовувати більше візуального матеріалу. А ще можна створити візуальні
інструкції: короткі презентації, де буде розписано, що так як робить клас
упродовж дня, тижня, як проходитиме вивчення теми тощо. Що краще діти
розумітимуть, чого очікувати, то краще себе почуватимуть та зможуть
зосередитися на навчанні.
Кожна ситуація індивідуальна
Інколи може здаватися, що все було не
так уже й погано, але необхідно пам'ятати: важливі не наші думки, а почуття
дитини. Зверніть увагу: травмувати міг не сам факт початку війни, а події, що
відбулися внаслідок цього. Наприклад, необхідність покинути домівку та лишити
там усі дорогі серцю речі. Або розуміння того, що можеш більше ніколи не
побачити друзів та рідних, що ніколи не прогуляєшся центром міста, адже навіть
коли його відбудують, все буде інакшим.
Найгірше, що може статися з вами, це
спроба порівнювати. Наприклад, «Вона поїхала з Харкова в перший же день, а він
два тижні пробув у Маріуполі». Одразу женіть такі думки! Усі реагують на різні
події по-різному. Ми не знаємо, що відбувається в душі людини та як насправді
реагує її психіка. Хтось може витримати серйозні удари, а хтось зламається від
найменшого поштовху.
Звісно, ви не можете виправити це і
зупинити війну, але ви можете зробити щось для дитини. Психологи говорять, що
навіть невеличкі позитивні взаємодії, наприклад, персоналізоване привітання на
початку онлайн-уроку, допоможе підтримати дитину.
Коли дитина у стресі, їй
складно вчитися
Насправді це очевидно: людина у
стресі нерідко може думати лише про те, що з нею сталося. Але ж повертатися до
життя та вчитися теж треба, чи не так? Психологи радять у такій ситуації
продемонструвати дитині, що ви чудово розумієте її та готові підтримати. Учень
переживає, що пропустив забагато тем, які складно буде надолужити? Просто
поясніть, що ви вже розробили навчальний план на такий випадок, що готові дати
кілька порад, що немає нічого неможливого та що зараз головне прийти до
тями.
Чудово, якщо діти матимуть можливість
обирати мету та досягати її. Це поверне їм відчуття контролю, втрачене через
війну. Запропонуйте дитині виконати індивідуальний творчий проєкт (заздалегідь
дізнайтеся, що їй подобається), або доручить важливу роль у груповій роботі
тощо. Давайте конкретні завдання – це допомагає відчути власну
цінність.
Не всі знають прийоми
психологічної саморегуляції
Тому навчіть їм дітей. Зрештою, вони стануть у пригоді всім без
виключення, адже зараз наше життя - суцільний стрес. Корисні вправи, які
доможуть вашим учням (і вам):
Вправа «Вдих та видих»
Чи звертали ви увагу на те, що дихання людей, які
плачуть, нервують або бояться, змінюється? Вони дихають швидко та нервово, їм
бракує повітря, їхній організм знаходиться у стані гіперактивності. Це спричинено
тим, що людське дихання безпосередньо пов'язане з нервовою системою. Отже, якщо
ми навчимося керувати диханням, то зможемо за потреби легко опанувати себе:
- Сядьте рівно. Порахуйте до 4,
зробіть глибокий вдих через ніс. Важливо стежити за тим, аби дихання було
діафрагмальним. Для цього можна тримати руку на животі, слідкуючи, щоб
грудна клітина не рухалась. “Дихати” має тільки живіт.
- Тепер так само порахуйте до 4
та зробіть видих через рот.
- Аби трохи ускладнити вправу,
можна долучити до дихання рухи. Наприклад, на вдиху піднімайте ліву ногу,
а на видиху – опускайте. Потім підніміть та опустить праву ногу.
Зробіть 4 підходи.
Дихальні
вправи «Надуваємо кульку», «Нюхаєм квітку та задуваємо свічку», «Квадратне
дихання»
Ці техніки можна використовувати
кожного дня як фізкультхвилинку. Усвідомлене дихання допомагає не тільки
керувати емоціями, а й сконцентруватися та зосередити увагу. Тому вправи можна
застосовувати перед контрольною роботою або усним опитуванням!
Просто запитайте
Зрештою, ви завжди можете просто
запитати в дітей, як ви можете їм допомогти. Так, багатьох це здивує, бо далеко
не всі звикли до уваги з боку дорослих, до того ж якщо це не рідні чи близькі.
Але так ви станете ближче до школярів, зробите великий крок уперед у процесі
реабілітації дітей.
Запропонуйте
допомогти іншим
Панікувати
в такій ситуації – нормально. Але варто розуміти, що ми можемо спрямувати
енергію, яку витрачаємо на паніку, на щось більш корисне. Наприклад, на
навчання. Уроки, домашні завдання, навчальні проєкти – це все ті рутини,
які допоможуть впоратися з панікою та відчаєм.
Але не варто обмежуватися лише цим!
Запропонуйте учням скерувати енергію на, наприклад, волонтерство. Тим паче, що
насправді є багато речей, які школярі різного віку цілком можуть робити.
Наприклад, допомагати сортувати гуманітарну допомогу, піклуватися про тваринок,
яких вивезли з гарячих точок, розносити продукти літнім людям тощо.
Не нагнітайте та завжди шукайте щось
хороше
Нам
усім страшно, це так. Але якщо учні розумітимуть, наскільки налякані їхні
вчителі, краще від цього нікому не буде. Навпаки, паніка від дорослих легко
передається дітям, а вони, на жаль, справляються з емоціями ще гірше за нас.
Саме тому не акцентуйте увагу на негативних моментах, намагайтеся перемкнутися
на щось більш позитивне.
Діти
почули сумні історії про покинутих господарями домашніх тваринок? Розкажіть
натомість історію кішки, яку днями врятували зі зруйнованої багатоповерхівки в
Бородянці. Особливо варто наголосити на тому, які молодці волонтери, які
роблять усе можливе для того, аби допомогти нашим хвостатим друзям. Тобто діти
мають бачити, що війна розкриває в людях не тільки погане, а й багато
хорошого.
Розказуйте
школярам про те, як об’єдналася країна, як люди перераховують кошти на допомогу
ЗСУ, як допомагають внутрішньо-переміщеним особам, як роблять усе для того, аби
економіка країни працювала тощо.
Не бійтеся говорити про свої почуття (та
почуття учнів), але робіть це правильно
Можливо,
зараз уже не так часто (якщо порівнювати із першими днями війни), але діти все
одно періодично прагнутимуть поговорити про те, що відбувається, та дізнатися
про те, що з цього приводу думає їхній учитель. Найпростіше в цьому
випадку – перевести розмову на щось інше. Адже ми прийшли сюди насамперед
вчитися, чи не так? Але насправді набагато краще не уникати розмови.
Ви
можете вислухати учнів та поділитися із ними власними почуттями (але будьте
уважні, аби не нагнітати паніку). В жодному разі не варто говорити, що ви не
знаєте, що робити та як жити далі. Краще чесно скажіть, що вам, як і всім
іншим, страшно, але ми знайдемо вихід із ситуації. А найкраще що можете зробити
ви з учнями – втримати українську освіту на гідному рівні.
Діти
можуть запитувати, коли все це закінчиться. У такому випадку не варто називати
якісь дати чи намагатися спробувати себе в ролі військового аналітика, адже
насправді ми не знаємо, скільки триватиме війна. Діти ж дуже чутливі, тож коли
ваші прогнози не справдяться, вони замисляться над тим, чи варто вам довіряти
взагалі? Тому скажіть, що так, ви не знаєте, коли закінчиться війна, але ви всі
разом точно дочекаєтеся її завершення.
Дбайте про свій психологічний стан
Коментарі
Дописати коментар