Цифрова гігієна (інформація для дорослих)

 

Цифрова гігієна

           Цифрова гігієна – це навичка, яку важливо розвивати змалку та навчати дітей, як користуватися надбаннями технологічного розвитку. Це наче навчати читати чи гратися іграшками. Не знаючи кордонів та правил користування, діти можуть “залипати”, втрачаючи відчуття межі.

         Усе через те, що дітей не заведено вчити користуватися гаджетом, встановлюючи правила, як-от: “Можеш користуватися не більш як годину” чи “Це – мій ноутбук, тут не можна дивитися мультфільми, бо я працюю” або “Це – телефон, його основна функція – телефонувати, а ще тут можна робити нотатки”.

         До того ж, діти, які змалку користуються гаджетами, можуть не усвідомлювати, що опцій користування дуже багато: можна навчатися, розважатися, працювати, будувати бізнес, спілкуватися, знайомитися… Усе треба пояснювати.

         Як і в кожної залежності, у гаджетозалежності є передумови, на які варто звертати увагу. Наприклад, травма – це безперечна передумова виникнення залежності. Зокрема, люди які зазнали впливу травматичних подій, можуть знаходити полегшення своїх переживань в «зависаннях у телефонах».

         “Це – механізм пристосування до середовища через фізіологічні зміни, які відбуваються в мозку внаслідок травми. Тож у контексті війни тема дитячої залежності стає надважливою. Наприклад, ігрова залежність – це спосіб адаптуватися до життя. Ігрова реальність – це місце, де можна відключитися та отримати альтернативні досвіди: визнання, спілкування, прихильність тощо”.

          Залежність від зацікавленості відрізнити дуже легко: залежна дитина не може контролювати свою реакцію, якщо є обмеження. Якщо їй не дозволяють користуватися телефоном, вона сприймає це дуже болісно, з істериками, не витримує кордонів. Фактично, дитину неможливо відволікти чимось іншим. Наприклад, у поїздках за кордон, де багато вражень, дитина “залипатиме” в телефоні.

ЩО РОБИТИ

1.    Якщо ви знаєте, що дитина буде сидіти стільки-то часу перед екраном, наприклад, у межах навчання, запитайте себе: що з екрана можна перенести на папір, куди вставити фізичну активність, комунікацію, тактильні досвіди тощо.

        Тобто дорослим потрібно розуміти, де дитина задовольнятиме свої потреби й намагатися забезпечувати це. Наприклад, навчити дитину того, що після онлайн-уроків їй треба порухатися – зробити зарядку чи піти на прогулянку.

2.    Щоби шукати альтернативу гаджетам, важливо говорити: “Окей, ти зараз стільки-то часу пограв, стільки-то часу в тебе було онлайн-навчання. Що ти зараз хочеш?”. І вчити дітей усвідомлювати, який різновид відпочинку необхідний, шукати альтернативу.

3.    Можна скласти карту потреб дитини й написати чи намалювати методи, як їх задовольнити. Наприклад, “Коли я відчуваю недостатність спілкування, можу: а) прогулятися з друзями; б) зателефонувати бабусі; в) зробити записи в щоденнику”.

4.    Необхідно досліджувати, заради чого дитина зараз тікає в гру. Що вона досліджує в тому світі, що хоче отримати і як це можна замінити? Варто поговорити з дитиною про це. Наприклад, запитуємо: “О, розкажи мені, про що ця гра, чому вона тобі подобається?”. Може, дитина компенсує там визнання. Тоді можна подумати, де цього визнання не вистачає в житті та спробувати дати альтернативні рішення.