НУШ - діти "Альфи " // Перехід у п’ятий клас – нова епоха шкільного життя //мотивація подібна до вогню: запалюють його вдома, а підтримують у школі.

НУШ - діти "Альфи " 

   Перехід у п’ятий клас – нова епоха шкільного життя - мотивація подібна до вогню: запалюють його вдома, а підтримують у школі. 

         Перехід у п’ятий клас – нова епоха шкільного життя, успіх у якій переважно залежить від вхідних даних, тобто від того, що вже вміє і може дитина. Неабияке значення також мають фізіологічний розвиток, когнітивні здібності й зрілість структур головного мозку. Усі ці речі взаємопов’язані й залежать від того, як розвивалася дитина в попередні роки.

              Альфа. Вважається, що перші «альфи» почали народжуватися з 2010 року. Ці діти не знають світу без ґаджетів і пізнають простір трохи інакше, ніж усі попередні покоління – часто безпосередньо через будь-який екран. Вважається, що вони розвиваються в прискореному темпі і в них є шанс стати технологічними новаторами. «Альфи» живуть у режимі багатозадачності і часто страждають від недостатньої концентрації уваги. Відрізняються від попередників мисленням, яке дає їм змогу аналізувати факти за визначеними схемами.

              Ранній підлітковий вік – це період стрімкої зміни багатьох фізіологічних показників. Специфіка цього віку визначається насамперед біологічним чинником – процесом бурхливого статевого дозрівання. Він починається в 10–11 років у дівчаток і в 11–12 – у хлопчиків, триває в середньому від 3 до 5 років і закінчується в той момент, коли настає статева зрілість.

 

                Пропріоцепція – це відчуття тіла або кінестетична усвідомленість, тобто здатність мозку сприймати відносне положення та рух різних частин тіла. Завдяки пропріоцепції ви точно знаєте, де в просторі перебувають ваші руки, коли ви ними рухаєте навіть із закритими очима.

              Щоб зрозуміти поняття пропріоцепції, уявіть карту тіла. Кожною частиною тіла керує окрема частина мозку, яка відповідає за її рух та сприйняття. Науково доведено, що частини тіла, якими ми користуємось найчастіше, мають великі за розміром карти.

 

            Наприклад, рука здатна виконувати надзвичайно точні й диференційовані рухи та відчувати різний вплив, тож у мозку для контролю над нею відведено велику область. Водночас карти спини або п’ятки займають зовсім небагато місця. Карти збільшуються, коли ми активно використовуємо відповідну частину тіла.

          Карти тіла постійно оновлюють інформацію, але для цього важливо якомога частіше використовувати частини тіла, за які вони відповідають. Якщо дитина не здійснює певний рух протягом тривалого періоду часу, вона втрачає здатність точно його відчувати й контролювати. Якість карти тіла в мозку погіршується, і це явище називається сенсорно-моторною амнезією. Для того, щоб мозок отримував інформацію про тіло і не втрачав здатність рухатися, діти мають рухатися хоча б якось. Наприклад, постійно хитати ногою, що-небудь жувати – комір на піджаку, олівці, ручки або волосся,  ходити колами чи гойдатися на стільці. Поки дитина хитає ногою, її мозок отримує інформацію про цю частину тіла автоматично, а сам концентрується на уроці. Але коли дія припиняється, він втрачає інформацію і починає активний пошук, відволікаючись від пояснень учителя. Позбавляючи дитину можливості виконувати ці рухи, ми фактично навмисно гальмуємо її розвиток.

 

               Краще створити таке середовище з усіма умовами для розвитку пропріоцепції й тактильності – тоді проблеми пов’язані з штовханням, жуванням, посмикуванням і хитанням ногою просто зникнуть. Також покращиться почерк, точність рухів, підвищаться результати спортивних і навчальних досягнень.

                Однією з проблем школярів п’ятого класу є необхідність пристосуватися до різних стилів викладання великої кількості вчителів, тому неабиякого значення набуває вміння перемикати, утримувати й концентрувати увагу.

 

            Увага – наріжний камінь сучасної освіти. Альфа живуть у режимі багатозадачності, тому часто страждають від недостатньої концентрації уваги. Їхній стандарт сприйняття – кліпове мислення. Якщо до цього додати неймовірно великий потік інформації, який вони намагаються обробляти, то можна собі уявити обсяг перенавантаження цих дітей.

 

         Концентрація  – це здатність утримувати інформацію про якийсь об’єкт у короткочасній пам’яті. Вона важлива для успішного виконання завдань, особливо якщо йдеться про новий вид діяльності. Концентрація суттєво впливає на можливість запам’ятовувати інформацію.

          Якщо увага чи концентрація порушені, можуть виникнути такі проблеми: дитині складно запам’ятовувати інформацію, бо в той час, коли вона відволікається, мозок «не підвантажує» нові дані. Складно утримувати увагу під час читання – дитина відразу забуває прочитане. Складно виконувати навіть уже знайомі завдання. Неможливо зосередитися, якщо не створено ідеальних умов, бо відволікають інші діти, звуки, дії, ґаджети тощо. Дитина не може довести розпочату справу до кінця. І навпаки, у випадку хорошої концентрації дитина виконує завдання швидше, більш творчо й має вищу стресостійкість.

 

         Ще одна притаманна сучасним дітям особливість, яку важливо врахувати в навчанні, –дискретне мислення. По суті воно схоже на алгоритм: дитина вибудовує внутрішній сценарій життєвих ситуацій, за яким діє. Якщо в процесі життєдіяльності сценарій змінюється, дитина може відчувати тривогу, злість, роздратування і навіть поводитись агресивно.

 

          Ці діти відчувають потребу в порядку як на робочому столі, так і у власних думках. Це специфічний порядок, іноді схожий на хаос, але головне, що вони самі знають, де швидко знайти потрібне. Будь-які події чи речі, які змінюють свій порядок, викликають у них тривогу. Цим дітям важливо контролювати все, що відбувається і прораховувати на декілька кроків уперед. Вони люблять передбачуваність і завчасні попередження, наприклад, про контрольну чи самостійну роботу. Вони завжди складають внутрішній план дій, і будь-яке відхилення від маршруту викликає в них сильні переживання або навіть злість.

           Дитина-алгоритм завжди шукає логіку в діях дорослих, і якщо не знаходить, втрачає до цих дорослих повагу й довіру. У воєнний час цим дітям дуже складно давати собі раду через непередбачуваність подій і неможливість планування. Допомогти їм упоратися з тривогою можуть чіткі інструкції: як налаштована цивільна оборона, куди доведеться бігти, якщо пролунає сирена, і який алгоритм дій дорослих та дітей під час сигналу тривоги в школі. Маючи план на різні випадки, вони почуваються впевненіше.

 

Особливості емоційної сфери.

         Поширення інтернету справді впливає на те, як працює наша пам’ять. Через великі обсяги інформації головним завданням мозку стало не запам’ятати її, а відфільтрувати.

        Справді згадати щось набагато складніше, ніж просто впізнати чи знати як «за-гуглити». Саме тому багатьом дітям так важко завчати інформацію.

        Безперечно, обсяги споживаної інформації зросли в стільки разів, що найважливішою навичкою стало насамперед швидко відкидати непотрібне. Але для цього потрібно вміти так само швидко «перебирати» набагато більше різного інформаційного сміття.

          Тренуючи пам’ять, ми покращуємо загальний рівень свого інтелекту, розвиваємо мислення, уяву й концентрацію.

 

          Для сучасних дітей важливіше не пам’ятати, а верифікувати інформацію. Процес верифікації відбувається за певними зразками. Основне ж завдання навчання – спонукати дітей усвідомлено споживати інформацію, докладати зусиль і напружувати мозок. Забирати інтернет чи смартфон – уже точно не вихід, краще використати наш вплив таким чином, щоб у дітей з’явилося бажання створювати щось нове й усвідомлено вчитися.

 

          Щодо читання, то важливо усвідомлювати, що в сучасних дітей зовсім інший спосіб сприйняття інформації. Їхній формат – аудіокнижки. Згідно з дослідженнями, під час прослуховування таких книжок у мозку запускаються в роботу ті ж зони, що й під час читання очима, тобто уява працює так само. Звичайно, у такому випадку з’являються особливі вимоги до підручників, які повинні отримати й аудіосупровід, як доповнення тексту, і візуальні образи – картинки, ілюстрації, комікси. Тобто, з одного боку, нам слід спонукати дітей напружувати мозок, а з іншого – дати їм можливість зробити це в зручний для них спосіб.

            Навчання має ґрунтуватися на мисленні, подібно до складання бізнес-плану, тож можна використовувати складові цього процесу: формулювання проблеми, робота з проєктами, моделювання ситуацій, реалізація, оцінка конкурентоспроможності.

 

        Мотивація виникає, коли в дитини виходить щось робити, і вона отримує від того задоволення. Якщо завдання подобається, але не виходить – їй прикро, коли виходить, але не подобається – їй нудно. Тож лише поєднання цих двох факторів викликає бажання навчатися. Зрозуміло, що досягти цього самим вчителям неможливо, тут необхідна кооперація вчителів і батьків, -  мотивація подібна до вогню: запалюють його вдома, а підтримують у школі. І про це важливо говорити з батьками, бо вчитель без авторитету втрачає довіру дитини, яка потрібна для успішного процесу навчання.

 

            Діти мають потреби, задовольняючи які ми підтримуємо їхню мотивацію.

Потреба в автономії. Дитині важливо розуміти, що у неї є вибір, що вона може впливати на власне життя. І наше, батьків та педагогів, завдання – дати їй це відчуття і можливості.

Потреба в компетенції. І дітям, і дорослим дуже важливо відчувати свою силу в чомусь: я щось можу, у мене щось виходить, а щось навіть краще за інших, я маю суперсилу.

Потреба в прийнятті. Дітям важливо відчувати, що світ до них прихильний, що до них ставляться доброзичливо, що їх люблять і приймають.

Потреба в безпеці. Безпека дитини повинна бути гарантована нами, дорослими.

 

          Правила не діють за принципом дозволу чи заборони. Не варто говорити: у нас не можна  говорити лайливі слова. Краще сказати: у нас не прийнято говорити лайливі слова. Так  само у нас прийнято вітатися, поважати одне одного тощо.

 

           Діти покоління альфа добре запам’ятовують те, що викликало у них сильну емоцію.  У цьому, можливо, і полягає сила тіктокерів, чиї відео діти здатні переглядати цілодобово. Цей контент викликає сміх, здивування, відразу, контрольований страх, заздрість, а пережиті емоції впливають на здатність запам’ятовувати яскраві моменти.

 

            Тому цінність емоційного інтелекту суттєво підвищується саме в навчанні. А компетенції поділяються на декілька сфер:

 емоційна поінформованість – здатність правильно визначати власні емоції та усвідомлювати їхні прояви;

 емоційне регулювання – здатність регулювати свої емоції, впливати на них і стримувати себе;

 емоційна емпатія – здатність відчувати емоції інших людей та розрізняти їхній настрій.

             Наслідком розвитку емоційного інтелекту є покращення навичок міжособистісного спілкування, як-от: співпраця, управління конфліктами й лідерство. Діти покоління альфа налаштовані на роботу в команді й часто прагнуть лідерства. Це варто враховувати й використовувати в навчанні. Командна праця вчить розуміти потреби інших, довіряти, сперечатися та домовлятися, дає простір для спілкування, розвитку емоційного інтелекту, формування культури взаємодії, можливість пережити великий спектр позитивних емоцій. У цьому й полягає та соціалізація, заради якої батьки віддають дітей до школи.

          

          Часто, замість того, щоб назвати почуття, ми навішуємо ярлики. Порівняймо фрази: «ти злий» і «ти злишся», «ти невдаха» і «сьогодні тобі було складно», «ти лінивий» і «ти втомився». На першому місці ярлик, він ображає дитину і негативно впливає на її самооцінку. На другому – опис емоційного стану, який допомагає дитині зрозуміти, що з нею зараз відбувається і, відповідно, впоратися з цим.