Навчання вдома: практичні поради для батьків

 

Навчання вдома: практичні поради для батьків

«Навіщо ходити до школи?», «Не хочу я вчитися!», «І хто вигадав цю школу?»... Як часто вам доводиться чути подібні фрази від своєї дитини? З початком нового навчального семестру знову стає актуальною проблема відсутності в дитини мотивації до навчання.

І, якщо раніше це стосувалося здебільшого підлітків (у зв’язку з перехідним періодом), то зараз навіть малюки в початковій школі не мають бажання ходити до школи.

Тому ми вирішили з’ясувати, що може стати причиною втрати інтересу школяра до отримання знань і як батьки можуть допомогти дитині сформувати навчальну мотивацію.

Вирішення проблеми починається зі з’ясування причин, адже поведінка дитини завжди має під собою якісь підстави.

Дитячий  психолог Світлана Ройз  пояснює: «Вчитися і пізнавати нове — це природна потреба дитини. І вона втрачає доступ до неї, коли щось в її житті відбувається не так» (наприклад, у зв’язку з переходом школи на дистанційне навчання та ін.). Тож у випадку небажання дитиною вчитися, психолог рекомендує батькам насамперед виключити такі дві причини:

1. ПЕРЕВТОМА

Дитячий організм ще не може витримувати великі навантаження. А батьки, в гонитві за навчальним результатом, часто забувають про це, і поспішають записати дитину зразу на кілька секцій і додаткових курсів.

Тому, якщо в дитини погіршилася успішність і вона відмовляється вчитися, насамперед з’ясуйте, чи не є навантаження в школі і поза нею надмірним для вашої дитини, чи немає в неї ознак перевтоми (млявість, дратівливість, погіршення апетиту, порушення сну, часті хвороби).

2. СТРАХИ

Коли дитині страшно, вона перестає сприймати нову інформацію. За словами Світлани Ройз, страх блокує певні області кори головного мозку, які відіграють важливу роль у навчанні і запам’ятовуванні інформації.

Які в дитини виникають страхи, пов’язані з школою? Психолог відзначає, що найчастіше школярі бояться:

· авторитарних батьків;

· конкретних однокласників, які дражнять дитину;

· проявити неуспішність (якщо дитина пропустила попередній матеріал чи не має базових знань);

· зробити помилку;

· йти в туалет у школі (дітям легше саботувати школу, ніж зізнатися в цьому) та ін.

3. Крім того, Світлана Ройз виділяє декілька ВНУТРІШНІХ ПРИЧИН втрати в дитини навчальної мотивації. Дитина може:

· розчаруватися в тому, що може бути «успішною»;

· не вірити в себе;

· привертати увагу неуспішністю;

· не бачити сенсу в тому, що робить;

· важко адаптуватися до групи (якщо дитина інтровертного типу);

· ревнувати до старшого-молодшого брата-сестри.

 

Серед інших важливих причин відсутності бажання дитини вчитися виділяємо:

4. НЕГОТОВНІСТЬ ДО НАВЧАННЯ

Дуже часто дитина втрачає інтерес до навчання, коли її рано віддають до школи, не враховуючи її потреби, можливості сприймати і засвоювати інформацію, фізичний розвиток і ту ж таки здорову мотивацію.

· Катерина Гольцберг, дитячий і сімейний психолог, член Професійної Асоціації дитячих аналітичних психологів, пояснює: «Коли діти йдуть до школи зарано, це дає негативні результати практично відразу. Біологічна неготовність дитини до школи призводить до втоми, нездатності зосередитися на завданнях, розчарувань і в результаті — до шкільної дезадаптації. І це аж ніяк не сприяє бажанню вчитися й мати від цього задоволення.»

Катерина Гольцберг додає ще п’ять важливих причин падіння інтересу дитини до школи:

5. ПОТРЕБИ СУЧАСНОЇ ДИТИНИ

У складному інформаційно насиченому світі завдання батьків — навчити дитину відсівати, фільтрувати інформацію, відрізняти брехню від істини, аналізувати, систематизувати, шукати, націлювати увагу в потрібному напрямку. Інакше пересичена інформаційним потоком дитина пізнавати нове не захоче.

 

6. КРИТИКА ДІЙ ДИТИНИ

Якщо батьки негативно оцінюють діяльність дитини, інтерес до цього заняття в дитини пропадає. Це можуть бути фрази на кшталт:

· «Ой, що це ти тут „накарлякав“?»;

· «Не роби цього, однаково в тебе не вийде»,

· «Он дивися, як у Каті гарно, а в тебе як завжди...»;

· «Краще це зроблю я».

До слова, часто критика супроводжується ще й бажанням дорослих зробити все не разом із дитиною, а замість неї. Відповідно, дитина сприймає таку поведінку, як сигнал — «Ти сам не впораєшся, ти не здатен, покинь це!». Хіба в таких умовах може сформуватися здорова мотивація?

7. КОНФЛІКТИ В РОДИНІ

Діти, в чиїх сім’ях бувають часті конфлікти й скандали між батьками, також не дуже хочуть вчитися. За твердженням Катерини Гольцберг, дитина в такій родині витрачає багато енергії на переживання або залагодження конфліктів, і їй може просто бракувати сил на навчання.

Оскільки абстрагуватися від такої ситуації дитині дуже складно, вона реагує на стрес зниженням усіх форм активності, в тому числі й навчальної.

 

8. ВІДСУТНІСТЬ ЧІТКОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ЖИТТЯ ДИТИНИ

Діти з низькою навчальною мотивацією часто живуть у родинах, де немає єдиних правил і вимог до дитини з боку батьків, де мама і тато дають суперечливі інструкції з виконання, наприклад, домашніх завдань.

У таких сім’ях в дитини відсутній режим дня, немає чіткої організації побуту, виконання домашніх завдань контролюється випадково й безсистемно, а критерії успішності змінюються залежно від настрою батьків чи інших членів родини.

9. НЕГАТИВНЕ СТАВЛЕННЯ БАТЬКІВ ДО ШКОЛИ

Критичні фрази про школу, негативна оцінка батьками вчителя, навчальних предметів і шкільних подій зовсім не сприяють формуванню шанобливого ставлення до школи.

«Фрази, що знецінюють шкільні предмети, про те, що навчання — це втрата часу, не приведуть до того, що дитина на цьому тлі раптом почне вчитися й усім серцем полюбить школу», — зазначає Катерина Гольцберг.

 

10. НАДМІРНА ОПІКА

Знецінюючи вольові прагнення дитини, не даючи їй можливості проявляти самостійність, батьки можуть викликати апатію дитини й повне небажання вчитися. Школяр взагалі може відмовитися робити щось самостійно, без постійних підказок мами та сидіння поряд, поки всі уроки не будуть зроблені.

Як ми бачимо, причини відсутності у дітей навчального інтересу — дуже різні. У деяких школярів вони пов’язані з фізичною та психологічною неготовністю до навчання, в інших — з особливостями сімейної ситуації чи виховними промахами дорослих.

Любіть її не за те, що вона гарна, розумна, здібна, добре навчається, допомагає. 

Любіть її просто за те, що вона є. Можна висловити своє незадоволення окремими діями дитини, але не дитиною загалом. Будьте вірними своєму слову, обіцянкам.

Любіть свою дитину!