Практики стійкості. Надання собі і близьким психологічної підтримки.

 

Дуже важливе починання ЕдКемпу – це практики стійкості, розвиток емоційного інтелекту. Надання собі і близьким психологічної підтримки – це велика компетенція, що допоможе зберегти психічне здоров’я. Багато українців потребує і в майбутньому потребуватиме психологічної допомоги. Тому емоційний інтелект буде на першому місці після війни. Ми маємо розвивати в дітях навички саморегуляції свого емоційного стану. У їх житті можуть бути різні ситуації, і людина має бути готовою, знати як діяти і надавати підтримку, психологічну і фізичну. 

         Усі почуття важливі. Навіть болючі. Але «застрягання» у них веде до емоційної катастрофи. Щоб її уникнути, нам треба вчитися управляти своїми емоціями.

            Страх, гнів та сором – корисні чи шкідливі? Усвідомлюємо власні емоції, аби ефективніше допомагати дітям.

        Під час війни ми переживаємо неймовірно гострі емоції. Якщо подібні враження минають без наслідків – добре. Втім, коли емоція починає домінувати та виводить із рівноваги, варто замислитись над причинами її появи.

         Для цього нам знадобляться навички емоційного інтелекту (EQ), що допоможуть вчасно помітити той самий небезпечний момент, коли нормальні емоції переходять у нав’язливі чи руйнівні. Тож розглянемо низку психічних станів та спробуємо зрозуміти, який вплив вони мають на наше самопочуття.

     Страх – наш помічник?

          Відчувати страх не соромно, адже він насправді мобілізує тіло і психіку. Якщо ви знаходитесь у небезпечному регіоні або очікуєте наступу ворогів, страх є нормальною реакцією. Значно гірше, коли страху немає, адже це вказує на звикання до небезпечної ситуації або на хибні психологічні установки. 

         Так, відсутність страху в очевидно загрозливій ситуації (якщо, звісно, ви не найманець із десятком військових кампаній за спиною) говорить про:

1.     Недооцінку/ігнорування небезпеки. Ви несвідомо применшуєте небезпеку, аби уникнути стресу або прийняття небажаних чи доленосних рішень. Імовірно, коли прийде реальна небезпека, ваша реакція на неї може виявитися несподіваною, запізнілою і аж ніяк не спокійною.

2.     Переоцінку власних можливостей. Ви переоцінюєте власну готовність або рівень контролю над ситуацією.

3.     Ви звикли до обстрілів та змирилися з тим, що небезпечно зараз усюди. Це є прикладом адаптації (психіка стає нечутливою до певних подразників), що здатна зробити людину безтурботною і неуважною до власної безпеки. Намагайтеся не нехтувати правилами безпеки, не ігнорувати повітряну тривогу тощо.

        Тож якщо ви боїтеся, це означає, що ви усвідомлюєте небезпеку та визнаєте її ймовірний вплив на себе. Лише за таких умов можна ухвалювати зважені рішення, що допоможуть уникнути зайвих проблем.

ВПРАВА 1.

         Щоб дізнатися, наскільки ви розумієте свої почуття, дайте відповідь на 3 питання:

1. Яку емоцію я зараз відчуваю?

2. Саме зараз ця емоція корисна для мене?

3. Як часто протягом дня я відчуваю цю емоцію?

Описуйте лише ті емоції, які ви відзначили у себе під час читання цих питань. Вправа допоможе запустити процес самоаналізу. Робіть його регулярно в різних ситуаціях, і з часом ви звикнете звертати увагу на свої почуття.

 ВПРАВА 2.

            «Щоденник емоцій». Протягом дня записуйте всі свої емоції та події, які їх викликали. Мета – краще зрозуміти себе. Для візуалізації можна використовувати фломастери для позначення кольору емоцій або смайликів. А потім поставте собі завдання – збільшити кількість веселих смайликів.

ВПРАВА 3.

         Сядьте зручніше, віддихайтесь і зосередьте увагу на диханні. Зробіть спокійний вдих на 4 рахунки, затримайте подих на 4 рахунки, видихніть на 4 рахунки. Таким чином, збільшуйте рахунок до 8 разів. Дихайте так, доки не відчуєте, що відновили свій емоційний стан.

        РОЗУМІЄМО СВОЇ ВНУТРІШНІ МОТИВИ. "Серце" емоційного інтелекту - наша власна мотивація. Правило просте: якщо ти не знаєш, чого хочеш сам, ти не можеш мотивувати іншу (співробітника, дитину, близьку людину).

ВПРАВА 4.

        Як можна визначити свої мотиви? Запитайте себе «Чому?» Причому послідовно 5 разів. І самі на нього відповідайте. Наприклад: «Чому я ходжу на навчання?» Тому що це мій розвиток. «Чому для мене важливий розвиток?» Щоб довести собі… «Чому мені треба довести собі…?» Мені важливо бути гідним… «Чому мені важливо бути гідним…?» Я зможу собі дозволити… «Чому мені важливо дозволити собі…?» Щоб почуватися вільним і робити те, що я люблю. Ці прості 5 запитань та відповідей дають бачення своїх глибинних мотивів до дії.

 

        Далі людині потрібно навчитись переключати емоції. Бо управляти ними означає замінити негативне відчуття позитивним чи принаймні нейтральним — станом спокою.

«Безпечне місце»

          Уявіть місце, де ви почувалися б максимально комфортно та безпечно. Це може бути дім вашої мрії, чи вершина гори, де завжди тепло і немає вітрів, чи острів серед тихих вод  – що для вас є образом абсолютної безпеки і комфорту? 

     Щодень перед сном поринайте у відчуття, які дарує вам це місце, відслідковуйте, як змінюється ваш внутрішній стан, і якщо потрібно, додавайте деталі й образи. Вам має бути дуже добре там.

Як ви зараз? Запам’ятайте це відчуття на рівні тіла, думок, емоцій.

    Використовуйте навички емоційного інтелекту, аби вчасно помітити деструктивні емоції та сценарії поведінки у колег і школярів. Під час війни емоційна саморегуляція є навичкою, що підтримує в нас працездатність та дозволяє пристосуватися до обставин. Із її допомогою спробуйте створити в себе і учнів настрій, що налаштує їх на спротив та перешкоджатиме психологічному виснаженню.

Все буде Україна!