Як підтримати дітей у цей непростий час війни // 5 порад для батьків та вчителів
5 порад для батьків та вчителів
Як підтримати дітей у цей непростий час війни
Для дитини до
підліткового віку свої слова про захист і безпеку можна підкріпити обіймами.
Підлітки ж, навпаки, можуть сприймати обійми, як слабкість.
1. Говорити
з дитиною і бути поруч: пам’ятайте, ми є головним джерелом
підтримки для наших дітей. Тому відчуття нашої люблячої присутності – це
найголовніший «термостат безпеки» для їхньої душі. Бути поруч – це про дотик і
обійми, про співдіяльність і про казку разом – де б ми не були – у ліжку чи в
бомбосховищі… Це про добрий погляд, це про уважність і любов… І теж про
чутливість до того, коли дитина цього потребує, а коли вона хоче побути
наодинці.
2.
Відновлюватися: це випробування може бути тривале, а
відтак брати чимало нашої енергії – а тому ми потребуватимемо часу на регулярне
відновлення сил. І ми, і діти. А тому так важливо мати в режимі дня ті
активності, які поповнюють сили – як заряджання телефону – коли стрес є
більшим, заряджати треба частіше і мати додатковий «павербенк». Тож подбаймо,
щоби у режимі дня дітей обов’язково були і сон, і добра їжа, і час на гру, на
домашніх улюбленців, на рухову активність, і обов’язково щоденний дотик до
чогось, що є Світлом (казки, історії, краса, сповнені світла люди і т.д.), і що
нагадує їм у ці темні часи – що є Світло - правди, любові, мужності - і це
Світло неминуче переможе, бо воно непереможне…
3. Спілкуватися: під час стресу ігри
дітей можуть бути трохи “регресивними”, тобто старші діти можуть знову грати в
ігри для малечі. Можна ліпити з пластиліну, окреслити навколо себе коло безпеки
з нитки, рвати на дрібні шматки папір, «Видихнути хмаринку» (уявити, що
вдихнули хмаринку і видихнути її зі звуком, можна з грозою і блискавкою,
тупотіти при цьому ногами) тощо. Також можна грати настільні ігри, малювати,
грати у слова, ігри в телефоні... Це означає говорити з
дітьми з повагою до їх внутрішньої мудрості, бажання і потреби розуміти. Це
означає теж слухати, що говорять вони, і слухати те, про що вони мовчать… І відповідати
– як можемо – бо не завжди ми знаємо відповіді і у цьому теж важливо бути
чесними.
4.
Задіювати: ми не знаємо, наскільки довгими будуть ці випробування війни – але час
життя безцінний – і ми маємо жити, що б не було - ми маємо Жити. І звісно, ми
не можемо не слідкувати за новинами, але ми не потребуємо бути безперервно в
новинах – треба зосередитися на корисній дії. Для дітей, звісно, ці дії дуже
різні і залежать від того, де ви зараз: вдома, у бомбосховищі – це і вчитися, і малювати, читати/слухати
казки, гратися, допомагати по дому, молитися, робити добрі справи, займатися
спортом... Корисна діяльність приносить добрий плід, вона зосереджує увагу і
допомагає інтегрувати енергію стресу. І вона важлива не лише дітям, але й нам
дорослим…
5. Бути прикладом: більшість способів
давати собі раду з викликами передаються дітям через те, що вони дивляться і
наслідують, як пораємося ми. Тож нам важливо бути свідомими цього. І ділитися,
говорити з ними про те, що нам допомагає… І звісно це не означає, що ми маємо
бути «ідеальним» прикладом – бо стійкість, це не про те, щоби ніколи не падати,
а про те, щоби вставати знову і знову…
Все буде Україна!
Коментарі
Дописати коментар