Що ми зазвичай розуміємо під домашнім насильством? (просвіта для батьків)

 

Що ми зазвичай розуміємо під домашнім насильством?

Нам навіть важко припустити, як часто ми самі демонструємо насильство або стаємо його жертвами.

Види домашнього насильства:

Психологічне насильство:

-висміювання;
-переслідування;
-словесна образа, погроза;
-примушування;
-залякування; ворожість;
-психологічний тиск;
-формування почуття провини.

Фізичне насильство:

-биття рукою;
-іншими предметами;
-шльопання;
-штовхання;
-викручування рук;
-будь-яке рукоприкладство.

Сексуальне насильство:

дії сексуального характеру щодо неповнолітніх.

Економічне насильство:

-умисне позбавлення однією людиною іншої житла, одягу, майна чи коштів.

Насильство це ще й:

- погрожування нанести собі або іншому тілесні ушкодження;
- невиразні погрози типу: «Ти у мене дограєшся! Я тобі дам!»;
- погрози піти, забрати дітей, не давати грошей, подати на розлучення, розповісти про щось;
- заподіяти шкоди домашнім тваринам;
- ламання або знищення особистих речей;
- використовування лайливих слів, лайка;
- приниження, ображення, постійне підкреслення недоліків;
- звинувачення у всіх проблемах;
- критика думок, почуттів, дій;
- поводження з ним/нею як із прислугою;
- ігнорування.

Насильством щодо дітей, крім цього, вважається:

- нехтування дитиною;
- нехтування обов’язками стосовно дитини;
- відсутність у сім’ї доброзичливої атмосфери (психологічне ізолювання);
- накази, команди, мораль, повчання, проповіді. Постійні поради, намагання все вирішити за дитину;
- недостатнє забезпечення дитини наглядом та опікою;
- втягування дитини у з’ясування стосунків між батьками і використання її з метою шантажу;
- недостатнє задоволення потреб дитини в їжі, одязі, освіті, медичній допомозі, за умови, що батьки (опікуни) матеріально спроможні зробити це;
- використання алкогольних напоїв (наркотиків) до межі втрати самоконтролю над діями;
- нездатність забезпечити дитині необхідну підтримку, увагу, прихильність.

 

       Неважко помітити, що все це нерідкість в окремих сім’ях. Ми не розглядаємо це як щось особливе: «Так поводилися наші батьки, батьки наших батьків». Така поведінка стала для окремих сімей звичною. І часто ми просто не задумуємося над тим, як це може впливати на нас самих і наших дітей.

      Коли виникає конфлікт, дорослі часто так захоплюються ним, що думають тільки про те, як би відстояти свою точку зору. Їм все одно, що відбувається у навколишньому світі.

Чи знаєте Ви, що:

- Діти бачать, чують та пам’ятають більше ніж вважають дорослі. Нам здається, що дитина в цю хвилину не бере участі у конфлікті (захоплена грою, дивиться телевізор, знаходиться в іншій кімнаті тощо). Але насправді діти завжди знають, коли їхні батьки сваряться.

- Діти різного віку по-різному реагують, але на всіх дітей – навіть на немовлят – впливає домашнє насильство.

- Жодній людині не подобається весь час бути найменш здібною та пригніченою.

Будь-яке насильство в сім’ї, незалежно від того, спрямоване воно безпосередньо на дитину чи на іншого члена сім’ї, травмує дитину!

Як діти реагують, коли вони стають свідками насильства в сім’ї:

-Діти зазнають почуття провини, сорому й страху, ніби вони відповідальні за насильство, яке їм довилося спостерігати.

-Діти відчувають сум.

-Діти відчувають гнів, тому що вони не спроможні змінити те, що відбувається в сім’ї.

    

Як ці переживання відбиваються на поведінці дітей?

Діти можуть:

·реагувати надто агресивно;

·не визнавати авторитетів;

·бути пасивними чи пригніченими;

·мати вигляд знервованих або зляканих;

·жалітися на головний біль, біль у шлунку, постійне відчуття втоми, сонливість тощо.

ПАМ’ЯТАЙТЕ!

        В сім’ї дитина пізнає, як взаємодіяти з іншими людьми, як ставитися до себе і до оточення, як упоратися з почуттями, труднощами і, за великим рахунком, що таке життя.

       Діти, які були свідками насильства в сім’ї, отримують негативний «урок» та засвоюють, що: насильство – це засіб розв’язання конфліктів або отримання бажаного. Цю звичку вони переносять у навколишнє середовище: спочатку в дитячий садочок і школу, потім у дружні і близькі стосунки, а потім у свою сім’ю і на своїх дітей. Вони не знають про те, що можна домогтися бажаного, не обмежуючи прав іншої людини. Вони не спроможні розуміти почуття інших людей.

           Батьки мають усвідомити, що найважливіша умова успішного виховання - становлення правильних стосунків з дітьми, а основа спілкування в сім’ї – доброзичливість. Тож останнє, про що не слід забувати: «Якщо дитина не відчуватиме, що ваш дім належить і їй теж, вона зробить своїм домом вулицю»

         Батьківство – це велика подорож на все життя. Батьки завжди залишаються батьками своїм дітям, скільки років їм не було би і якими дорослими вони не були б. Діти мають рухатися вперед у батьківських надійних обіймах із відчуттям опори й надійної прив’язаності. Можливо, для когось ця фраза дивно звучить, тому що як можна рухатися в обіймах? Маючи за плечима крила батьківських обіймів, ставши дорослими, діти зможуть перейняти відповідальність і передати свою любов і турботу далі – своїм дітям.